^На початок
foto1 foto2 foto3 foto4 foto5

hair saloon13.01.2018 субота Братко Віслючок, або Шлях у Віфлеєм Початок об 11:00 та 13:00 _____ 14.01.2018 неділя Маскарад у Новорічному лісі Початок о 12:00 та 14:00

(412) 474-222
zhitomirteatrlyalok@ukr.net

Много Joomla шаблонов на www.templete.ru

Сонечко всередині

Вражаюча історія, майже Шекспір, тільки для дітей, про світ почуттів, у якому головний герой шукає вихід власним емоціям і бажанням, знаходить досі незнану силу всередині себе.

      П’єро присвячує вірші коханій Коломбіні, вдчуває шалене серцебиття при зустріxі з нею, а на тілі з’являються синьці від лупцювань Арлекіна.

Чи це не жарти? Адже лялька не вміє відчувати?! Адже її руками керує хтось згори?!

 Та чи вдалося головному герою запалити й зберегти власне «сонечко»?

 

Враження наших глядачів

Гра акторів – просто казкова.  Коли спостерігаєш за рухами актора та рухами ляльки, відчуваєш їх взаємодію величезної сили. Міміка, жести відбиваються ударами серця в свідомості. Дивно спостерігати за рухами ляльок – по-дитячому здається, що вони живі, думають, рухаються. А самі актори, ніби справжні чарівники, граючи по кілька ролей, своєю енергією заряджають публіку. Цікаво, що й сама лялька може проявляти емоції. Дивно, правда ж, але факт. Своїми рухами, кліпанням маленьких оченят, порухами рук, голови, тіла… Цікаво ловити кожен рух ляльки та актора, розшифровуючи їх магію…     (Даря, студентка І курсу ЖДУ).

 

Вистава справила сильне позитивне враження. Події на сцені змушували затамувати подих, чекати з нетерпінням, що буде далі, співпереживати героям. У грі акторів мене вразила плавність власних дій та ляльковедення, уміння голосом і характером передавати емоції і характери. Особливо запам’ятався танець П’єро у виконанні актора. Ця вистава змушує замислитися над свободою вчинків, над розумінням справжності почуттів і умінням їх проявляти. Цікавим було порівняння кохання і щастя з «сонечком всередині», що підштовхнуло мене до пошуків його у власній душі. Особливо принесло радість, що фінал вистави був щасливим.   (Вероніка, студентка І курсу ЖДУ).

 

Для мене стало справжнім дивом, що за годину дитячої лялькової вистави актори розкривають серйозні питання нашого повсякденного життя: як то бути маріонеткою, якою керують певні стереотипи, страх проявити себе, страх відійти від кимось придуманої норми, яка приписується нам суспільством, і тільки сильне почуття здатне нас відірвати від повсякденної суєти, зняти всі маски з обличчя, вийти за рамки, стати вільним, показати себе таким, яким дійсно ти є  (Анна,  студентка ІІІ курсу ЖДУ).

 

Неймовірно вразив танець Пєро. Актор прожив ціле життя свого персонажа у своєму соло. Кожен подих, кожен жест акторів та ляльок – це просто досконало. Таке поєднання актора і ляльки – справжня загадка та магія  (Юлія, студентка І курсу ЖДУ).

 

Вистава змушує замислитися чи справді ми робимо те, що хочемо!?  Для мене справжнім натхненням став приклад маленької ляльки П’єро, яка наперекір всім правилам «лялькового міста» обрізала нитки, які ним керували, вибираючи невідоме, і почав жити так, як веліло серце   (Олександра, студентка І курсу ЖДУ).

 

Натхнення в роботі, тих людей, які все життя присвятили ляльковому театру, блиск в їх очах, просто захоплюють. Вони відкрили для мене чудовий світ, раніше незвіданого мною мистецтва. Після години життя в ляльковому місті, я знову повернулася до буднів,  у дорослий світ, але вже трошки по-іншому сприймаючи все навкруги, переглядаючи думки, усвідомлюючи правильність свого життєвого шляху, адже так хочеться крізь життя зберегти своє «сонечко всередині»  (Олена, студентка ІІІ курсу ЖДУ).

 

Переплетення музики, танців, гри акторів і ляльок, декорацій, ідейності - все це створює цілісну картину реалії, і ніби-то то не сцена, а фрагмент із життя… Дінь і ніч, мить… без повернення, а вже нам вирішувати, що обирати, як діяти. Символізм вистави просто зашкалює: нитки – тягар, позбутися якого є головним завданням, а чорні кольори на «кладовищі ляльок», яких забули.. лякає, адже це долі ляльок, що жили маріонеткою, жили за визначеним планом більшості, зламати цей план – головна суть. Нехай палає не чиєсь життя, а ниток, позбавляється кожен. Наше життя – в наших руках   (Інна,  студентка І курсу ЖДУ).

 

На питання, яке було поставлене на початку вистави, а саме: «Почуття – фарби душі, сонечко всередині. А у Вас є воно, те сонечко?!», я змогла знайти відповідь: «Є», я відчула його теплі промені… Вистава справила на мене позитивне враження. Цю виставу хотіла б переглянути зі своєю коханою людиною, адже тут є над чим замислитися, вона утвердила думку в тому, що за кохання треба боротися, а також цінувати його…   (Тетяна, студентка І курсу ЖДУ).

Вистава сподобалася. Вистава про життя, а найголовніше про бажання не бути маріонеткою у чужих руках, а мати власну думку, право на власні почуття, емоції, любов. Ця вистава має виховних характер.  Вистава подарувала можливість подивитися на світ більш позитивно та з любовю (Ліза, студентка І курсу ЖДУ).

Чудова історія кохання. Ця історія примусила мене замислитися над сенсом нашого життя. Вистава додала яскравих барв до мого життя. Ще раз переконалася, що почуття не потрібно тримати в собі, те «сонечко» повинно бути пізнаним, ми самі собі сценаристи свого життя. З радістю перегляну виставу знову (Таїса, студентка І курсу ЖДУ).

Вистава “Сонечко всередині” –  цікава психологічна історія з глибоким філософським змістом як для дітей, так дорослих, і кожен із них зрозуміє її сюжет по-своєму. Ця п’єса про життя, про роль в житті, яку ми в змушені виконувати, але яка не завжди нам це подобається. Всі ми звикли до того, що  «ляльки» грають для нас, але вони також мають внутрішній світ, свої мрії. Вони вміють любити, страждати, радіти  так само, як і люди. У виставі ляльки намагаються передати  глядачеві свої емоції і переживання. Люди не звикли бачити в них щось більше, ніж звичайні іграшки, створені для розваги. Але якщо перекласти відчуття ляльок на справжнє життя, то ця вистава є спробою навчити дітей бути людяними та поважати тих, хто їх оточує (Ірина,  студентка І курсу ЖДУ).

Символізм вистави є дуже глибоким. На мою думку, головні герої несуть у своїх образах віру в любов, в світлі почуття, у призначення в цьому житті кожної людини. Вони не бояться жити. Це співвідношення з реальним життям, оскільки багато людей живуть за якимись диктованими правилами… Ця вистава є не тільки дитячою, оскільки, вона носить глибший характер. Для кожного, напевне, свій сенс у цій виставі. Так, вона не легка на сприйняття, але дуже цікава, бо переживаєш з героями все показане. Пропускаєш все через серце, і це найважливіше -  мати «сонечко всередині»! (Анна, студентка І курсу ЖДУ).

Особисто мені ця вистава дуже сподобалася. Вона не пройшла повз мене, а змусила переживати разом з головними героями. Ідучи на виставу, я думала, що то буде простий спектакль для малих діток, але була здивована…. Там потрібно вміти читати між рядків. Вистава про кохання та про любов до життя, а ще про те, що навіть «лялька» може ожити, запаливши «сонечко всередині» (Вікторія, студентка І курсу ЖДУ).

Театр ляльок впливає на художньо-естетичне виховання та розвиток здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті. Ляльки не тільки розважають, але і примушують глядачів переживати, хвилюватися, співчувати героям. Ляльки здатні викликати хвилювання у будь-якої людини: будь-то дитина або дорослий. Мені вистава сподобалася, я змогла взяти для себе позитивний досвід. Я зрозуміла, що не потрібно боятися, потрібно прагнути своїх мрій, навіть якщо вона здаються нереальними, ламати стереотипи, міняти своє життя на краще. Приклад головного героя показує нам, що  тільки той, хто йде за своїм «сонечком всередині», досягає мрій і бажань, незважаючи на перепони у житті (Олена, студентка ІІІ курсу ЖДУ).

Житомирський академічний обласний театр ляльок